Волатильність на фінансових ринках: основний посібник для розуміння коливань цін

Що таке волатильність? Визначення та основні поняття

Волатильність відображає змінність, з якою ціни фінансових активів зазнають коливань протягом часу. Простими словами, коли кажуть, що актив має високу волатильність, мають на увазі, що його ціна рухається швидко та різко за короткий період. Ця характеристика є повсюдною на ринках акцій, валют, товарів та криптовалют.

Хоча зазвичай волатильність асоціюється з падіннями цін, реальність є більш нюансованою. Волатильність відображає як зростаючі, так і знижуючі рухи. Актив може зазнавати значних коливань вгору або вниз; важливо, що існує суттєва відхилення від його середньої тенденції.

Вкрай важливо розуміти, що волатильність є властивістю сучасних фінансових систем. Вона не є аномалією і не може бути повністю усунена. ЗМІ часто подають її як синонім ризику та невизначеності, але насправді вона є частиною нормального функціонування ринків. Усвідомлення цієї реальності — перший крок до розробки ефективних інвестиційних стратегій.

Фактори, що спричиняють рух цін

Волатильність виникає з багатьох джерел, які постійно взаємодіють на фінансових ринках. Економічні цикли є одним із головних драйверів. Під час періодів економічного зростання, коли компанії демонструють здорові прибутки і споживачі мають довіру, ціни зазвичай зростають відносно стабільно. Навпаки, у фази скорочення: зростає невизначеність, інвестори стають обережнішими, і коливання посилюються.

Кризу 2008 року та пандемію COVID-19 показали, як швидке погіршення економічних умов може спричинити масові паніки. У обох випадках ринки зазнавали різких падінь і екстремальної волатильності, коли інвестори переглядали свої оцінки ризиків.

Рішення урядів і центральних банків також сприяють значній волатильності. Зміни у монетарній політиці, торгових регулюваннях або фіскальних заходах безпосередньо впливають на довіру інвесторів і поведінку щодо купівлі-продажу. Макроекономічні дані, такі як інфляція, зростання ВВП і зайнятість, виступають як миттєві каталізатори рухів цін.

На корпоративному рівні оголошення про злиття, зміни в керівництві, запуск нових продуктів або несподівані фінансові результати швидко впливають на ціни окремих акцій. Геополітичні події, природні катастрофи та технологічні прориви також сприяють волатильності цілих секторів.

Види волатильності: історична та імпліцитна

Існують різні способи класифікації та вимірювання волатильності, кожен із яких пропонує додаткові перспективи щодо поведінки ринку.

Історична волатильність базується на минулих даних активу. Вона обчислюється аналізом того, наскільки відхилялися фактичні доходи від їхньої середньої за певний період. Ця міра має описову цінність, але обмежені прогностичні можливості: минулі результати не гарантують майбутніх. Аналітики часто використовують її як орієнтир, враховуючи її обмеження.

Імпліцитна або ринкова волатильність працює у зворотному напрямку. Замість аналізу минулого вона намагається оцінити майбутню волатильність через аналіз поточних цін похідних інструментів, таких як опціони. Коли ринок очікує турбулентності, ціни коригуються вгору, відображаючи колективну очікуваність більшої невизначеності. Імпліцитна волатильність особливо цінна, оскільки відображає поточний настрій ринку, хоча й є лише миттєвою його оцінкою.

Також існують менш поширені категорії: стохастична волатильність (яка непередбачувано коливається у часі) та детермінована волатильність (яка має стабільні та передбачувані патерни).

Важлива різниця: волатильність і ризик

Ці терміни часто використовують як синоніми, але вони означають різні поняття, які кожен інвестор має чітко розуміти.

Волатильність конкретно вимірює ступінь коливань цін. Це кількісна міра, зазвичай виражена через стандартне відхилення, яка просто описує, наскільки коливається ціна активу.

Ризик, натомість, — це реальна ймовірність того, що інвестиція не досягне очікуваної доходності або навіть принесе збитки. Це ймовірність негативних результатів. У той час як волатильність можна точно виміряти математично, ризик є більш суб’єктивним і контекстуальним.

Основний принцип у фінансах стверджує, що ризик і доходність мають бути прямо пропорційними. Інвестори вимагають вищих доходів, коли беруть на себе більший потенційний ризик, компенсуючи психологічні та фінансові зусилля цієї експозиції.

Методи вимірювання: інструменти для кількісної оцінки волатильності

Існує кілька технічних підходів для вимірювання волатильності фінансового активу.

Стандартне відхилення — найтрадиційніший метод. Обчислюється шляхом визначення, наскільки відхиляються історичні ціни від їхнього середнього. Високе стандартне відхилення свідчить про більші коливання; низьке — про більш стабільні ціни.

Бета порівнює волатильність конкретного активу з індексом-орієнтиром. Наприклад, акція з бетою 1.5 зазвичай рухається на 50% більше за ринок у цілому. Значення бети понад 1 вказують на більшу відносну волатильність; менше 1 — на меншу.

Середній справжній діапазон (ATR) оцінює щоденну відстань між максимумами та мінімумами, надаючи практичну міру для трейдерів, що працюють на коротких таймфреймах.

Індекси волатильності, такі як VIX, пропонують узагальнений погляд на ринок. VIX обчислюється на основі опціонів на індекс S&P 500 і показує очікування ринку щодо майбутньої волатильності. Високі значення VIX сигналізують про нервовість інвесторів; низькі — про відносну впевненість. Тому його часто називають “індексом страху”.

Крім VIX, існують інші спеціалізовані індекси: VXN для технологій (Nasdaq-100), VXD для промислового сектору (Dow Jones), RVX для середніх компаній (Russell 2000), та STOXX 50 VOLATILITY для європейських ринків. Ці індекси дозволяють інвесторам слідкувати за ризиком у конкретних секторах і регіонах.

Волатильність за класами активів

Різні фінансові активи мають різні профілі волатильності, що відображає їх структурні особливості та фактори, що їх впливають.

Акції: Зміни у корпоративних результатах, макроекономічні умови, технологічні нововведення та інвестиційний настрій спричиняють часті коливання. Акції мають більший потенціал прибутку, ніж консервативні інструменти, але й ризик пропорційно вищий порівняно з облігаціями або депозитами.

Валютні ринки (Forex): Надзвичайна децентралізація, масивна ліквідність і цілодобова торгівля (24/5) спричиняють постійні коливання курсів. Економічні, політичні та соціальні фактори з різних країн одночасно впливають на ринок. Forex вважається більш волатильним, ніж акції або облігації, через ці обставини.

Криптовалюти: Ці активи демонструють екстремальну волатильність. Bitcoin, наприклад, досягав максимумів у 19 000 доларів у грудні 2017 року, але впав нижче 3 500 доларів у грудні 2018. Ця волатильність відображає спекулятивну природу ринку, відсутність стабільного регулювання і відносно малий розмір порівняно з традиційними ринками. Криптовалюти вважаються високоризиковими інвестиціями саме через ці патерни.

Наслідки для довгострокових інвесторів

Інвестори з довгостроковими горизонтами повинні ставитися до волатильності з іншою психологічною позицією. У періоди турбулентності важливо зберігати перспективу і пам’ятати про початкові цілі інвестиційного плану.

Ринки циклічні. Падіння зазвичай супроводжуються відновленнями; екстремальна волатильність має тенденцію до нормалізації. Продаж у паніці під час таких періодів зазвичай призводить до реалізованих збитків. Навпаки, утримання позицій під час турбулентності історично було вигідною стратегією для терплячих інвесторів.

Періоди невизначеності створюють можливості для інвесторів із наявною ліквідністю. Вони можуть купувати активи за зниженими цінами, отримуючи вигоду під час відновлення ринків. Однак для цього потрібно мати достатній резерв для уникнення примусової продажу під час спадів.

Диверсифікація портфеля є ключовою. Розподіл інвестицій між класами активів, секторами і регіонами зменшує вплив волатильності на будь-який окремий компонент. Також періодичне ребалансування портфеля до цільової структури допомагає підтримувати рівень ризику відповідно до особистих цілей.

Наслідки для короткострокових трейдерів

Трейдери, що працюють у періодах днів, годин або навіть хвилин, залежать від волатильності як джерела можливостей. Без цінових коливань вони не зможуть отримати прибуток від швидких рухів.

Волатильність підвищує ліквідність ринку, дозволяючи купувати і продавати значні обсяги без надмірного впливу на ціну. Спекулятивні трейдери використовують волатильність як головний двигун своїх стратегій, отримуючи прибуток із швидких змін за допомогою таймінгу та технічного аналізу.

Однак екстремальна волатильність також посилює ризики для трейдерів: важче передбачити короткострокові рухи цін, ніж довгострокові тренди. Тому активні трейдери мають ніколи не ризикувати більше, ніж можуть дозволити собі втратити, і суворо дотримуватися дисципліни у управлінні позиціями.

Побудова стратегій відповідно до профілю інвестора

Не існує єдиного підходу до волатильності, що підходить усім. Кожен має різну толерантність до ризику, потреби у ліквідності та конкретний горизонт інвестування.

Інвестор, близький до виходу на пенсію і що потребує доступу до своїх коштів, ймовірно, віддасть перевагу активам із низькою волатильністю: облігаціям, депозитам, акціям стабільних компаній із стабільними дивідендами. Ці інструменти пропонують передбачувані доходи, хоча й менші.

Молодий інвестор із довгим робочим стажем може брати на себе більшу волатильність у пошуках підвищених доходів. Він може формувати агресивні портфелі з більшою часткою акцій зростання, ринків, що розвиваються, або навіть криптовалют, знаючи, що має час відновитися після циклів спаду.

Ефективне формування портфеля вимагає ретельного аналізу доступного капіталу, потреб у ліквідності на короткий, середній і довгий терміни, а також чесної оцінки психологічної толерантності до ризику. З цього самодіагнозу інвестор може обрати комбінації активів, що відповідають його обставинам.

Використання індексів волатильності для прийняття рішень

Індекси волатильності, такі як VIX, надають цінну інформацію про колективне сприйняття ринком ризику та невизначеності. Ці індекси рухаються у зворотному напрямку до традиційних фондових ринків: коли вони зростають, зазвичай свідчать про страх інвесторів; коли знижуються — про довіру.

Інвестори можуть використовувати ці індекси різними способами. Якщо вони прогнозують зростання волатильності, можуть коригувати свої портфелі, замінюючи ризиковані активи на більш захисні. Також можна застосовувати індекси волатильності як інструменти хеджування: купівля опціонів на ці індекси може компенсувати збитки в інших інвестиціях під час періодів екстремальної волатильності.

Крім того, індекси волатильності допомагають визначити потенційно вигідні моменти для купівлі або продажу, залежно від стратегії. Висока волатильність, що нормалізується, часто створює можливості для входу; низька, що починає зростати, може сигналізувати про обережність.

Висновки: Життя з волатильністю

Волатильність — це постійна реальність сучасних фінансових ринків. Вона одночасно створює можливості та ризики: коливання цін відкривають шляхи до прибутку, але й до збитків.

Щоб ефективно керувати волатильністю, інвестори мають спершу визначити свою особисту стратегію, потреби у капіталі та толерантність до ризику. Потім слід аналізувати активи з різних точок зору: історичну волатильність, імпліцитну волатильність через індекси ринку та короткострокові прогнози.

Правильне управління ризиком, пов’язаним із волатильністю, дозволяє досягати довгострокових цілей. Це передбачає дисципліновану диверсифікацію, періодичне ребалансування і, головне, збереження перспективи під час періодів турбулентності. Розуміння того, що таке волатильність і як вона працює, є основою для становлення більш досвідченим і стійким інвестором.