Якщо довго крутитися в цьому колі, помічаєш одну дивну річ: всі тільки й говорять "наскільки цей токен може вирости", а ті, хто реально цікавиться базовою технологією, виглядають як білі ворони. Але мушу сказати чесно — на власні очі бачив надто багато проектів, роздуті лише маркетингом, від яких зрештою й кісток не залишилось; і бачив команди, які тихо працювали над технологією, а через два роки раптом ставали інфраструктурою галузі.

Все це почалося ще з того божевільного булрану 2021 року. Яким тоді був ринок? Будь-який проект: намалюють у вайтпейпері кілька "тортів", знайдуть пару KOL-ів для піару — і капіталізація летить у космос. В мене є знайомий, який тоді вкладався ва-банк у одну DeFi-новинку. Ідея, треба визнати, звучала привабливо — кросчейн + алгоритмічний стейблкоїн + DAO-управління, усе в одному. За перший місяць його прибуток на папері зріс у п’ять разів, на зустрічах він пригощав усіх і навіть не моргав.

Але я вирішив перевірити їхню технічну документацію. Виявилося, що там все погано: ступінь централізації вузлів зашкалює, доступність даних тримається хіба що на вірі, а "механізм доказу шахрайства" існує лише у вигляді презентації. Я тоді йому сказав: чим швидше це зростає, тим болючіше впаде. Так і сталося — як тільки хайп спав, ціна за три місяці впала на 95%, зараз там і ліквідності на вторинці немає.

А ось інший проект того ж часу — Injective — тоді взагалі був не на слуху. Команда мовчки оптимізувала модуль ордербуку, впроваджувала якийсь аукціон з пріоритетом PGA, досліджувала стан-канали для підвищення пропускної здатності — звучить нудно до моторошності, жодної "сексуальності". Багато хто казав, що вони надто "технарі", не вміють у маркетинг.

Але якщо озирнутися зараз...