
Економіст і прихильник золота Пітер Шифф (Peter Schiff) 31 березня у дописі в X заявив, що ціна на золото за добу зросла більш ніж на 100 доларів, повернувшись вище позначки 4,600 доларів, і розцінив це як сигнал глибокого занепокоєння ринку щодо фінансової та валютної стабільності США. Шифф застерігає, що шкода, завдана іранською війною репутації Сполучених Штатів, прискорить процес дедоларизації, який у підсумку проявиться у вигляді вищих відсоткових ставок, тривалого зростання інфляції та економічної рецесії.
У X-платформі Шифф заявив: «Ця війна покращила бичачі фундаментальні показники для дорогоцінних металів. Її результатом стане те, що репутація США буде підриватися, а процес дедоларизації — прискорюватися. Для США це означає більше боргів, вищі відсоткові ставки, інфляцію, що безперервно зростає, і економічну рецесію».
Шифф давно дотримується позиції, що «золото є зворотним індикатором довіри до долара». У межах його підходу сигнали, які передає стрімке зміцнення ціни на золото, — це не лише потреба в геополітичному хеджуванні, а й системні сумніви ринку щодо довгострокової купівельної спроможності долара та сталості суверенного боргу. Він також зазначив, що навіть якщо Федеральна резервна система (Fed) збереже або незначно підвищить вартість запозичень, інфляційний тиск може перевищити силу інструментів політики, стискаючи реальну дохідність і ще більше посилюючи потребу інвесторів у розміщенні капіталу в реальних активах.
У публічній дискусії з інвестором Марком Моссом Шифф прямо навів поведінку центробанків як практичний доказ дедоларизації: «Я вважаю, що іноземні центробанки почали переказувати більше своїх доларових резервів у золото, тому що вони втратили довіру до долара; вони більше не вірять, що уряд США здатен погашати борги справжніми грошима, не спираючись на друкарський верстат».
Він пояснив цю тенденцію двома структурними каталізаторами: по-перше, долар використовується як зброя для санкцій, що послаблює його довіру як нейтрального резервного активу; по-друге, дедалі більший бюджетний дефіцит змушує ринок сумніватися в довгостроковій здатності до обслуговування боргу. Шифф також зазначив, що фінансові інновації на кшталт токенізації золота та цифрової інфраструктури підвищують його подільність і оборотність, зміцнюючи конкурентоспроможність золота на сучасних ринках капіталу за умови, що не змінюється його здатність зберігати вартість.
Його макроекономічне попередження вибудовує ланцюговий шлях від хитання довіри до долара до економічної рецесії:
Дедоларизація прискорюється: «зброєна» доларова модель у поєднанні з бюджетним дефіцитом змушує іноземні центробанки та установи прискорено виходити з доларових активів
Питома вага резервної валюти підривається: Шифф вважає втрату статусу резервної валюти «прощальним поцілунком смерті» для економічної конструкції США, і переконаний, що глобальна залежність від долара є ключовим фундаментальним елементом фінансової сили Америки
Довгострокова інфляційна рецесія: зменшення потреби у доларах, спричинене дедоларизацією, підштовхне інфляцію вгору та знизить реальну купівельну спроможність, формуючи те, що Шифф називає «інфляційною рецесією (Inflationary Recession)»
Боргові кризи та падіння рівня життя: стрибок відсоткових ставок, звуження фінансового маневру, боргова спіраль, яку спричиняє грошова експансія, поступово проявляться у вигляді загального зниження рівня життя
Варто зауважити, що прогнозна рамка Шиффа належить до категорії його особистих поглядів; його довгострокова позиція — «все більше продаю долар» і «більше купую золото» — широко обговорюється на ринку. Частина провідних аналітиків вважає, що стійкість доларової системи недооцінюють, а процес дедоларизації триває повільніше, ніж описує Шифф.
Шифф довгостроково дотримується позиції, що «золото є зворотним індикатором довіри до долара». У його підході швидке зростання ціни на золото означає, що ринок закладає в ціну довгострокове падіння купівельної спроможності долара, а також системні сумніви щодо сталості суверенного боргу, а не просто короткострокову потребу в хеджуванні.
Якщо іноземні центробанки та установи й надалі скорочуватимуть володіння доларовими активами, попит на американські держоблігації з боку закордонних покупців знизиться, що може підштовхнути довгострокову вартість запозичень угору та ще більше збільшити тягар процентних виплат федерального уряду. На тлі дедалі більшого бюджетного дефіциту це може спричинити ефект боргової спіралі.
Прогноз Шиффа — це його особиста думка, тож між сторонами оцінки існує суттєва розбіжність. Наразі такі установи, як JPMorgan, мають позитивний погляд на золото у 2026 році (цільова ціна 6,300 долара), але щодо термінів і масштабів потенційного краху долара — між їхнім баченням і оцінкою Шиффа досі значна дистанція. Інвесторам варто, спираючись на різні джерела інформації, незалежно оцінити ризики.