
Тимчасова втрата — це суттєвий ризик для провайдерів ліквідності, які працюють із автоматизованими маркетмейкерами (AMM) у сфері децентралізованих фінансів (DeFi). Це явище виникає, коли користувачі вносять активи у пули ліквідності та фіксують тимчасове зниження вартості відносно простого утримання активів. Розуміння природи тимчасової втрати є важливим для кожного, хто планує стати провайдером ліквідності в DeFi-екосистемі.
Автоматизовані маркетмейкери працюють через пули ліквідності, які дають змогу обмінювати токени між різними парами криптовалют. Щоб здійснити обмін, користувачі взаємодіють із пулом, а не напряму з іншими трейдерами. Провайдери ліквідності розміщують рівновартісні обсяги двох токенів (зазвичай у співвідношенні 50/50) для забезпечення торгівлі в пулі.
Наприклад, якщо створено пул ETH/USDT і ETH має певну ринкову ціну, провайдер ліквідності, внісши 10 ETH, повинен також внести рівнозначну суму в USDT. Після внесення активів провайдер отримує LP-токени, які засвідчують його частку у пулі. LP-токени дають право вилучити пропорційну частку пулу у будь-який час, але не фіксовану кількість токенів.
Такий механізм створює передумови для появи тимчасової втрати в разі значних коливань цін активів. Саме структура пропорційної частки, а не фіксовані обсяги токенів, відрізняє розміщення ліквідності від простого утримання активів і зумовлює появу тимчасових втрат.
Тимчасова втрата — це розбіжність у вартості активів, яку зазнає провайдер ліквідності порівняно з утриманням активів поза пулом. Це ключова властивість DeFi-протоколів, що забезпечують децентралізоване ціноутворення без центрального контролю.
Ця втрата виникає тому, що провайдер ліквідності має право на частку пулу, а не на фіксований обсяг токенів. Розуміння механіки тимчасових втрат потребує аналізу ринкової динаміки DeFi-екосистеми, допомагає порівнювати різні стратегії ліквідності і приймати зважені інвестиційні рішення.
Термін "тимчасова" підкреслює, що це явище може бути оборотним — тимчасова втрата зникає, якщо ціни активів повертаються до початкового рівня. Однак після виведення ліквідності з пулу така втрата стає постійною, тому вчасний вихід і ринковий аналіз — критичні для управління ризиком.
Тимчасова втрата виникає через алгоритмічне ребалансування, яке AMM застосовують для підтримки пулів ліквідності. Коли ціни активів змінюються між моментом угоди й її завершенням, вартість активів у пулі автоматично коригується, що спричиняє розбіжність між внесеним і виведеним обсягом.
Уявімо, що провайдер ліквідності вніс активи, а ціна одного суттєво зросла. Алгоритм AMM автоматично зменшує частку дорогого активу та збільшує частку іншого. При виведенні провайдер отримує менше токенів подорожчавшого активу, ніж вніс, і це створює тимчасову втрату, навіть якщо актив зріс у ціні.
Навпаки, якщо ціна активу впала до завершення операції, провайдер може зафіксувати так званий тимчасовий прибуток щодо найгіршого сценарію. Пул ребалансується, збільшуючи частку подешевшого активу, що частково компенсує торгові втрати. Проте така ситуація також відрізняється від простого утримання та демонструє складність тимчасових втрат.
AMM-платформи керують пулами ліквідності за допомогою математичних формул, найпоширеніша з яких — формула постійного добутку: ліквідність ETH × ліквідність токена = постійна величина.
Вміння розраховувати тимчасову втрату критично важливе для провайдерів ліквідності. Наприклад, якщо у початковому пулі певне співвідношення ETH до USDT, і ціна ETH подвоюється, пул автоматично ребалансується згідно з формулою постійного добутку. Саме це ребалансування і створює тимчасову втрату.
Провайдер ліквідності з пропорційною часткою виведе менше одиниць зростаючого активу, ніж було внесено, навіть якщо загальна вартість зросла. Різниця між доходом від розміщення ліквідності та простим утриманням активів — це і є тимчасова втрата, тобто втрата потенційного прибутку під час істотних цінових рухів.
Математична залежність показує: тимчасова втрата зростає експоненційно зі збільшенням розбіжності цін — це особливо важливо враховувати для волатильних пар активів.
Декілька стратегій допоможуть зменшити ризик тимчасових втрат, хоча повністю усунути їх неможливо:
Стоп-ордери: Встановлення стоп-ордерів на визначених рівнях ціни дає змогу автоматично виводити ліквідність, якщо ціна перевищує певний поріг. Це допомагає вчасно закрити позицію до того, як тимчасова втрата стане суттєвою.
AMM із низьким проскользуванням: Вибирайте AMM-платформи з мінімальним проскользуванням, щоб знизити ризик різких цінових змін між угодою та її завершенням. Менше проскользування забезпечує передбачувані умови торгівлі та менший ризик тимчасових втрат.
Активний моніторинг ринку: Регулярно аналізуйте ринкову ситуацію, щоб проактивно змінювати стратегії. Прогнозування суттєвих рухів цін дозволяє своєчасно коригувати позиції, мінімізуючи ризик тимчасових втрат і підвищуючи дохід від комісій.
Інструменти управління ризиками: На багатьох DeFi-платформах доступні інструменти, які автоматично коригують позиції чи встановлюють торгові обмеження для управління експозицією до тимчасових втрат. Вони дають змогу системно управляти ризиком без постійної ручної участі.
Пари стейблкоїнів: Надання ліквідності у парах стейблкоїнів суттєво знижує ризик тимчасових втрат, оскільки обидва активи мають стабільну вартість. Така стратегія зменшує ризик тимчасових втрат, проте, як правило, призводить до нижчої дохідності від комісій.
Варто пам’ятати: навіть найкращі стратегії лише зменшують ризик, але не усувають тимчасові втрати повністю. Торгівля в DeFi завжди передбачає ризики, які вимагають детального аналізу та глибокого розуміння механіки тимчасових втрат.
Термін "тимчасова втрата" може вводити в оману, адже схожий із поняттям нереалізованого збитку. Формально така втрата може бути компенсована, якщо ціни повернуться до початкових рівнів до моменту виведення ліквідності, але гарантії повернення немає.
Після виведення активів із пулу тимчасова втрата фіксується як постійна. Головна компенсація для провайдера — це торгові комісії, отримані під час розміщення ліквідності. Однак на волатильних ринках, особливо під час різких рухів цін, ці комісії часто не покривають великі тимчасові втрати.
Інколи зниження ціни активу може бути вигідним для провайдера ліквідності через збільшення кількості токенів у порівнянні з початковим внеском. Це означає, що розумна стратегія — надавати ліквідність у стабільних чи спадаючих ринках, а у разі різкого зростання активу — просто його утримувати для оптимізації прибутку та мінімізації тимчасових втрат.
Розуміння цих принципів дає змогу приймати обґрунтовані рішення про час і спосіб участі у ліквідності DeFi, зважуючи потенційний дохід від комісій проти ризику тимчасової втрати у різних ринкових умовах.
Тимчасова втрата — це базова характеристика для кожного, хто бере участь у розміщенні ліквідності в DeFi. Вона виникає через математичні алгоритми AMM, які автоматично ребалансують пули під час цінових рухів. Провайдери ліквідності заробляють на торгових комісіях, але суттєві цінові коливання можуть призвести до тимчасових втрат, що перевищують доходи від комісій.
Успішна робота з ліквідністю вимагає розуміння механізму AMM, оцінки можливих сценаріїв тимчасових втрат і ефективного управління ризиками. Застосування стратегій — стоп-ордерів, вибору платформ із низьким проскользуванням, стабільних пар активів, активного моніторингу та використання інструментів ризик-менеджменту — допомагає знизити, але не усунути повністю ризик тимчасових втрат.
Остаточне рішення щодо розміщення ліквідності має враховувати ринкову обстановку, очікувану волатильність активів і власний рівень ризик-апетиту. Глибоке знання механіки тимчасових втрат і якісне управління ризиками дають змогу приймати оптимальні рішення щодо DeFi-ліквідності згідно з інвестиційними цілями та профілем ризику. Усвідомлення, що тимчасова втрата невід’ємна для AMM-ліквідності, формує реалістичні очікування та сприяє ефективному плануванню в DeFi-екосистемі.
Якщо ціна активу в пулі ліквідності зросла на 50%, провайдер ліквідності може втратити близько 2% потенційного прибутку порівняно з простим утриманням активів.
Щоб уникнути тимчасових втрат, обирайте пари стейблкоїнів, уникайте волатильних активів, диверсифікуйте портфель та відстежуйте цінові зміни. Розглядайте розміщення ліквідності у менш волатильних активах.
Наприклад, у пулі змінюється вартість токенів, і це призводить до втрати $7,10 через коливання цін між такими активами, як MATIC і ETH.
Так, у пулах ліквідності можливі втрати криптовалюти через тимчасову втрату, вразливість смартконтрактів або використання шахрайських платформ. Завжди перевіряйте та використовуйте лише авторитетні DEX.











