Був один мандрівний гадальник, його викликав повітовий чиновник.

Чиновник сказав йому: «Серед трьох осіб, що сидять поруч зі мною, одна — моя дружина, а решта — її служниці. Якщо ти зможеш вказати, хто з них є дружиною, я тебе виправдаю. Інакше, якщо ти ще раз розкладеш свій гадальний стіл у цьому повіті, я покараю тебе за «злочин обману народу»!»

Гадальник поглянув на трьох жінок, одягнених однаково, з однаковими зачісками, приблизно одного віку і з однаковим безвиразним обличчям, і сказав чиновнику: «Таке просте завдання — навіть мій учень зможе зробити!»

За наказом учителя учень почав розглядати трьох жінок, що сиділи поруч одна з одною, зліва направо і справа наліво, довго дивився, але так і не зрозумів.

З розгубленим обличчям він сказав гадальнику: «Учителю, ти мене цього не вчив!»

Гадальник одним ударом вдарив його по голові і одночасно вказав пальцем на одну з жінок: «Ось — господиня!»

Усі присутні були вражені — цей чоловік справді вміє гадати.

Насправді ж: коли гадальник вдарив учня по голові, їхня поведінка виглядала дуже комічно. Дві служниці, які мало бачили світу, не змогли стримати сміх і прикрили рота. А та жінка, яка залишалася сидіти рівно з безвиразним обличчям, звичайно, була досвідченою і вихованою господинею.